Сегодня в городе Великие Мосты 13.07.2020

"Усе відбувається так, як треба. Навіть коли думаємо, що це не так"

Постійно просять: розкажи якийсь прикол. Думають, що комік мусить завжди бути веселим. Тоді й до столяра треба так: "Ану, зроби якийсь стіл!"
Мені люди довіряють. Не вважають злим, бо я великий. А такі злими не бувають.
Батьки дали мені багато любові. Бо хто міг дати щось матеріальне в дев'яностих? Їздили в село Бондарівку до прабаби Марії. Там об'їдалися шовковицею, весь писок був фіолетовий. А на горіху мали космічний корабель гілля дерева сплелося чудернацько. Дитинство було добрим і безтурботним. Може, тому і я такий.
У Млинові було три школи. В одній працювала мати. Щоб не було розмов, мене відправили в іншу. І добре зробили.

Любив стрибати з моста в річку. Одного разу так наткнувся на палю. Відтоді боюся не відчувати дна.
Я гуманітарій. Усе, що пов'язано з цифрами, формулами вища матерія, якої не розумію.
У нас красива мова. Як можна не читати українською? Свідомо відмовлятися розмовляти нею це серйозний злочин.
Не варто унітаризувати Україну. У нашій різності багато кайфового. Люблю визначати за діалектом співрозмовника регіон, з якого він родом. Подобається вишукувати цікаві слова, риси характеру, одяг. Хочу, щоб Україна була різною, але щоб усі її любили.
Ми нація, яка любить страждати. Це через глупість і страх зізнатися собі, що в наших бідах є і наша вина.
Якщо річ німецька, то вона вже якісна. Польське точно краще за українське. Хоча чим воно може бути краще? Для чого цей комплекс меншовартості?
В українців ніколи не було соціальної дистанції. Ми любимо гуртуватися. Подивіться, як у нас святкують. Музика грає, столи ломляться від наїдків, усі веселяться. Цього не позбудемося ніколи.
Друг розповідав, як під час Євро-2012 Донецьк був заповнений синьо-жовтими прапорами. Гордимося, що ми українці, коли маємо велике свято. Але щойно воно закінчується, забуваємо. Змінити ситуацію можемо лише культурними надбаннями, а не комендантською годиною.
Вивчився на політолога. Але цим займатися не хочу. У нас і так багато експертів. Сенс вклинюватися поміж них зі своєю думкою? За мене вже все сказали.
Не хочу нічого такого, чого не можу зробити.
Вдосконалення не має меж. Я не можу стати найкращим коміком на планеті. Бо все суб'єктивне.
Наш народ уміє сміятися, зокрема над собою. А це архіважко. Маємо унікальну форму віршований гумор, співанки. Жартуємо так, щоб нікого не образити. Анекдоти про єврея, німця і росіянина це вже радянське надбання.
Дружина образилась, бо їй приснилося, ніби я зрадив. Ну от як це не використати у виступі? "Дурак!" казала.
Мати не пам'ятає, який священник мене хрестив греко-католицький чи православний. Баба якогось привела. Але я християнин. Співав у церковному хорі.
Християнство не вчить нічого поганого. Але ми не можемо жити за одним лише законом Божим, є ще закон світський. Хоча часто вони не суперечать одне одному.
Є багато богів. Знаю про це, бо ж закінчував філософський. Але кожен думає, що лише його бог єдиний і справжній.
Вірю в загальний порядок речей. Це не абсолютний фатум. Але все відбувається так, як треба. Навіть коли думаємо, що все не так.
Не хочу, щоб після смерті мій труп закопали в землю. Хочу, щоб із праху проросло дерево. У Львові немає крематорію, але варто над цим замислитися. Це був би прекрасний стартап.
2050-го можна буде полетіти на Марс? Навряд чи скористаюся цим. Мені вже й їхати далеко не захочеться.
Сумної старості не хочу. Буду старим бородатим жуліком. Намовлятиму внуків робити пакості, а сам ходитиму і казатиму всім: "Боже, як так можна дітей виховувати?!"
Закохувався в садочку, школі, університеті. Це ніби спалах, але можна швидко перегоріти. А любов всеосяжна. Включає в себе велику кількість почуттів і відчуттів. Ту ж закоханість, потяг, повагу, бажання дарувати безпеку та спокій. Впевнено можу сказати, що люблю дружину.
Було б добре, якби мої діти знали три мови, окрім української. Російська в цей перелік не входить.
Іра щира та ніжна. Подобається, як вона дивується елементарним речам. Були на пікніку, я розрізав редиску, та всередині виявилася рожевою. "Ану, покажи! Правда, рожева редиска!" не могла заспокоїтися.
Точно пам'ятаю дати двох уній: Люблінської 1569 рік та Берестейської 1596-й. Знаю, коли Ядвіга і Ягайло одружилися 1386-го. Якось врізалось. А от із днями народжень, річницями не склалося.
Порахував щоб за життя використати мільярд доларів, потрібно щодня витрачати по 35 тисяч. На що?
Буває, йду вулицею, назустріч якийсь перехожий кричить: "О, Жогло! Передай привіт Притулі!" Обов'язково переказую: "Сергію, тобі чувак із кульком просив привіт передати". Притула відповідає: "Дякую. Побачиш його ще раз теж передай". Маю таких привітів десь 40.
Хотів би прожити достатньо. Але не хочеться собою когось мучити й обтяжувати.
Мати каже, що я "гейла-лейла". Такий розгільдяй у всьому. Але можу зібратися і стати серйозним, коли це потрібно. Тим собі й подобаюся.
Маю за собою грішок. Під час карантину зайшов у магазин без маски, забув. Мене не вигнали, навіть зауваження не зробили. Але це мучить. Кожен повинен починати із себе.

По материалам: https://gazeta.ua/articles/opinions-journal/_use-vidbuvayetsya-tak-yak-treba-navit-koli-dumayemo-scho-ce-ne-tak/967661

Смотрите также

Составлена карта распространения коронавируса в зависимости от погоды
В МУС назвали санкции США "беспрецедентной атакой"
Єрмак у Мінську обговорив візит Зеленського до Білорусі
Глава МЗС України подякував США за військову допомогу на $250 млн
Щонайменше 10 міст РФ відмовилися проводити парад Перемоги 24 червня